За легендою – Бог послав на землю бджіл для допомоги Людині як Дар, тому і бджолині продукти вважаються Даром Божим. Віск як жодна інша речовина, володіє властивостями зберігати свої якості на протязі століть, тому що його витворила Бджола, найбільш трудолюбиве створіння в природі. Віск називають засобом спілкування Людини з Богом.
Віск – бджолиний продукт, який виділяється восковими залозами бджоли – робітниці.
Хімічний склад його достатньо складний і являє собою суміш більш ніж 300 сполук і мінеральних речовин. Основна складова бджолиного воску – складні ефіри, які утворюються під час взаємодії карбонових (жирних) кислот зі спиртами. Крім того, у воску містяться мінеральні речовини, смоли, прополіс, незначні домішки квіткового пилку, бета-каротин, вітамін А, ароматичні речовини і рослинні барвники.
Колір воску має надзвичайно широку палітру, від блідо-жовтого майже білого, до яскравого жовто – гарячого червонявого, бурштинового, жовто-зеленого, світло та темно коричневого.
За тривалого зберігання чистий віск вкривається сріблястим нальотом – це певна ознака того, що він натуральний і чистий. Під сонячними променями, при поліруванні натуральною тканиною або у разі нагрівання до 35-40°С наліт зникає.
Віск віддавна використовується людиною. З глибокої давнини людині відомі лікувальні властивості воску. В народній медицині віск застосовується для лікування таких захворювань, як запалення гайморових порожнин, астми, алергічної нежиті. Бджолиний віск ефективний як протизапальний засіб при лікуванні ревматичних і м’язових болів. Жування воску з медом (щільник, зрізки, забрус) застосовують при гаймориті та ангіні. Потрапивши до шлунку у невеликих кількостях, віск не перетравлюється, а діє як очисник, притягуючи до себе і виводячи з організму шкідливі шлакові речовини.
ВІСК – ОСНОВА СТРІТЕНСЬКИХ СВІЧОК
Споконвіку християнська церква та духовенство багато уваги приділяло медоносним бджолам, розведенню та утриманню їх при монастирях та святих обителях. Користуючись даром пасік, господарі найбільше цінували віск, який повністю йшов на виготовлення свічок.
Світло запаленої воскової свічки – це символ правдивого Бога, що ним є Сам Господь. Воскові свічки – це символ жертовного служіння Богу та людської молитви до нього.
Стрітення Господнє – (15 лютого) відзначається на 40-й день після Різдва Христового
На Стрітення освячують свічки з бджолиного воску, так звані «громниці», які бережуть для різних життєвих ситуацій. Їх ставлять перед іконами або перед вікнами під час грози, щоб уберегти дім від бурі, граду, грому, блискавки та пожежі. 15 лютого, повернувшись зі Служби, слід одразу запалити в хаті свічку, щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив. А ще, коли в родині водиться нещастя, громницею обкурюють подвір’я і господу, щоби відігнати усе зло. Також Стрітенську свічу запалюють, коли хтось вибирається в далеку дорогу, щоб магічне світло вказувало шлях додому.
Запалена й освячена у храмі стрітенська свічка символізує непохитну нашу віру, яка палає до Бога, при цьому освячується і підтримується Богом, і своїм світлом просвічує шлях і також світлом віри відганяє демонів від нас.
Свічку з воску можна зробити лише руками, без допомоги механічних засобів, лише така сукупність факторів здатна передати всю природну магічну силу і красу. Вчені стверджують, що горіння свічки з натурального бджолиного воску, можна чудово використовувати для очищення житлових та робочих приміщень, та самих себе. Іноді, щоб впоратись з несприятливим психологічним станом, досить мовчки насамоті посидіти поряд із запаленою свічкою. Вогонь свічки допомагає при різних захворюваннях, полегшуючи їх перебіг та прискорюючи одужання.
В процесі горіння свічки натуральна рослинна інформація сконцентрована в воску, реалізується, розкривається світлом і теплом, наповнюючи приміщення благодійною дією.
Світло запаленої свічки заспокоює, прояснює розум і зцілює душу.
Живий вогонь воскової свічки – священний і є найвищою жертвою Богу та царству небесному предків.
Ірина Сергеєва