Споконвіків до наших днів дійшла традидиція святкувати зимові свята разом із кутею, а до неї непримінно ставити мед. І якщо нині кутю та мед хазяйки варять лише на Святвечір, то ще на початку ХХ століття на зимові святки куті було три – на Різдво, на Старий Новий рік та на Водохреща.
Кутю в наших краях 200 років тому робили, як і нині, – з цілих зерен перловки чи ячменю. Втім, уже тоді, як жартували етнографи, зустрічалися «панки та полупанки», які за новомодним звичаєм варили кутю з рису та ще й купляли на те діло родзинки!
В народі такі новшества не дуже жалували і заявляли, що ті хазяї: «Почортіли, забули Бога, перевернулись із людей в чорт зна що!»
В усіх трьох випадках незмінним атрибутом куті був мед.
Мед, непримінно мав знаходитися у цілих стільниках, бажано з липового цвіту. До речі, вечері не починали, не взявши ложку меду з кутею та не сьорбнувши узвару.
Медова сить – господиня брала стільники меду, ламала їх у мисці та несла до образів, примовляючи молитву. За тим поламані та потовчені стільники ставили до столу і саме з медової ситі починали святкову вечерю. Одночасно з приготуванням медової сити хазяїн запалювавав на столі перед образами воскову свічу.
Наші пращури вважали, що мед – то Божий дар, що подовжує життя. Тож без нього в новому році не доточиться ні сили, ні життя. В принципі, багато в чому вони були праві.
Голодна кутя
Напередодні Водохреща, 18 січня, наші пращури святкували другий Святий Вечір, який раніше називався «голодна кутя». В цей день всі їли лише кутю з медом, бо ввважалося, що частуватися в такий день гріх. Ось як описав цей день український етнограф Матвій Номис наприкінці 19-го століття: «Сьогодні Голодна Кутя. Отож наша господиня варити їсти не буде. Вона попорає хазяйство. Вимаже чоботи собі й чоловіку салом або дьогтем, наллє з тиковки запіканки (настояної горілки), а як не буде такої, то наточить із барильця біленької. Пришиє до очіпка нового кісника та поможе дочці нанизати намисто. Топити вона почне тільки після обід». Номис зазначає, що раніше наші предки цього дня не снідали й не обідали у звичному розумінні, а їли до вечора лише кутю. Кому ж куті було мало, то в обід під’їдали пироги з капустою та смажену рибку, яку хазяйки робили напередодні.
Неодмінним атрибутом Водохреща була знамениа Йорданська свіча.
ЙОРДАНСЬКА СВІЧА
Воскокову свічу сукали заздалегідь, булу вона досить велика, аби прогоріти всю вечерю та лишитися на потім. Особливої сили за віруваннями людей набувала свіча Йорданська. Її ще називали громницею. Вважалося, що коли таку свічу запалити під час грози, то блискавка не вдарить у хату.
Окрім свічки настільної, хазяї сукали з чільного воску свічки-«трійці». Їх прикріпляли до деревʼяного хрестика заввишки 25-30 см. Три свічі символізували Трійцю: Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий.
Вдосвіта в церкві відбувалася відправа. За тим усі йшли до річки. Священик правив службу, гасив у воді воскову свічу-трійцю, а люди із запаленими свічками рушали по хатах. Господар повертався з Йордані, як правило із запаленою Трійцею, бо це був основний символ свята.
Свіча «Трійця» вважалася свята та чарівна. Вона відводила бурю, грім, всякі напасті та страхи. Отож господар, повертаючись із церкви, обходив зі свічею все господарство, кропив святою водою худобу та випалював на лутках над дверима хрести – знаки, що мали найвищу силу, очищували від усього злого й лихого і відганяли від хати всяку нечисть. Ці знаки палили на сволоках, ближче до образів. До речі, цей символ охоронного хреста зберігся і до наших днів.
Святий стіл
Після служби на Йордань був другий «святий стіл». Варили ті самі страви, що й на перший різдвяний, але перевагу надавали рибі та печеним стравам. Пили за вечерею мало і то переважно мужчини. Перехилять чарку чи дві, та й годі, бо вважалося, що на Йордань напиватися гріх.
Років 150 тому на толах наших прадідів пишалися пироги з маком, помазані медовою водою та пироги з таком (горохом), пироги з капустою та м’ятою картоплею, рибний борщ на квасові з карасиків або уха зі щуки, риба смажена, а ще – обов’язкова страва – товченики. Без них, як зазначали етнографи минулого, кутя була гирява, тобто – убога, бідна.
Товченики – старовинна українська страва, про яку ще Гоголь згадував. Це такі собі кульки, які формували з товченого м’яса курки, свинини, риби або грибів (бо ж м’ясорубок тоді не було). Подавали товченики зі сметаною, а приправляли смаженою цибулею.
МЕДЯНИКИ
Медяники – обов’язкові ласощі зимового святкового столу, які не обходились без меду. Медяники мають старовинне походження ще з часів Київської Русі. Раніше, коли в заможних родинах народжувалася дівчинка, господині збиралися та пекли медяники. У тісто додавали різне ароматне коріння, а обов’язковою складовою був МЕД. Над тістом проводили спеціальний обряд. Коли медяники випікали, їх складали у спеціальні дерев’яні скриньки. Не відкривали їх доти, поки дівчина не виходила заміж. На весіллі, коли церемонія добігала до кінця, скриню відкривали і медяники роздавали гостям.
Існував у деяких областях звичай пекти великий медяник. Його давали дівчині на придане. За габаритами він був чималий: для того, щоб скласти його на воза, доводилося нести такого медяника жениху з боярами.
Отож що нам знадобиться для традиційного медяника? Він же – медовий пряник.
1 частина меду
1 частина цукру
0,5 частини масла/маргарину
2 частини борошна.
Раніше господині використовували борошно пшеничне навпіл із житнім, тож медяники були темними. Нині для цієї цілі можна використати ложку какао або солоду. Єфект вийде тим самим. Якщо ви недосвідчена господиня, то для вас ми підготували ось такий рецепт медяника:
2 яйця
100 грамів цукру
50 грамів масла
100 грамів меду
0,5 ч л соди
1,5 склянки борошна
Спершу збити яйця з цукром, тоді додати решту інгредієнтів. Замісити тісто, розкачати, витиснути формами. Деко посипати мукою, викласти медяники і пекти в духовці 10-15 хвилин при температурі 180 градусів.
Витягнути, остудити. Збити білок із цукровою пудрою, за потреби додати барвників і розмалювати ласощі.
МЕД ДЛЯ ЗДОРОВОГО ЖИТТЯ!
Наші пращури добре знали, що мед – то сила для організму. Отож пропонуємо вам кілька гарних рецептів, підкріплених досвідом поколінь наших предків.
Мед зменшує збудливість периферичної та центральної нервової системи, що знижує сприйняття больових імпульсів. Мед є хорошою протиотрутою при отруєнні алкоголем та грибами. Мед – гарний антибактеріальний засіб при дрібних ранках та тріщинах, молочниці і решті наприємностей сьогоденя. При цьому він екологічно чистий, не має побічних ефетів та не енсе шкоди вашому організму.
Мед після тяжкої недуги
Мед застосовують при виснаженні та ослабленні організму. Найбільш популярний рецепт: розігріти (але не кип’ятити) 100 г меду, 100 г вершкового масла, 100 г смальцю або гусячого жиру, 150г соку алое, 100 г какао. Приймати по 1 ст. ложці на склянку гарячого молока двічі на день.
Мед для серця
Взяти 250 г соку алое, 250 г меду, 350 г якісного червоного вина. Настояти в темному місці 4 дні. Приймати по 1 ст. ложці тричі в день за 30 хв. до їжі.
Якщо ви бажаєте покращити обмін речовин і схуднути, то для вас мед – незамінний продукт. Вживаючи його регулярно, але без надміру, ви зможете привести своє тіло до ладу.
Імбирний мед
Оцей рецепт – порівняно недавно обжив наші простори, але нині перебуває у топі популярних антибактеріальних імунітетних добавок. Імбирна суміш містить велику кількість вітамінів і антиоксидантів. Окрім підвищення захисних сил організму, сприяє схудненню, знижує рівень холестерину, регулює кров’яний тиск, зберігає здоров’я серця, корисна для роботи мозку. Вживати імбирний мед краще вранці, адже засіб тонізує та бадьорить.
Інгредієнти для імбирного меду:
200 грам свіжого кореню імбиру
3 шт лимони
300 грам меду
Приготування:
Імбир почистити. Лимони обдати кип’ятком, порізати на частинки разом із шкіркою, вийняти кісточки. З’єднати імбир з лимоном та максимально подрібнити у бленд чи перекрутити на м’ясорубку.
Змішати все з медом та викласти у скляну тару для тривалого зберігання.
Завдяки нашим нехитрим рецептам, Ви досить легко
поправите своє здоров’я! До того ж, варто
врахувати, що всі ми – ласуни, і часом так важко
відмовити від солоденького! А мед – чудова та
корисна альтернатива тістечкам, цукеркам і
тортикам.